Соціально-психологічний факультет

Ветерани Кафедри соціальної та практичної психології

Леонідович Іванович  Кобзар (1928-2008)

Кандидат психологічних наук, доцент Кобзар Леонід Іванович народився 6 квітня 1928 р. в селі Манжелія, нині Глобинського району на Полтавщині. Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, інвалід війни І групи. За бойові заслуги має 10 урядових нагород.
У 1954 році закінчив Київський державний педагогічний інститут імені М.Горького (спеціальність “Педагогіка і психологія”), у 1963 р. – аспірантуру при НДІ психології імені Г.С. Костюка АПН України (спеціальність “Психологія”). Стаж роботи в педвузах – 46 років.

У Житомирському державному університеті імені Івана Франка працює з вересня 1971 р. Був деканом факультету іноземних мов (1972-1975 рр.), завідував кафедрою педагогіки і психології (1975-1983 рр.). Відмінник народної освіти. Нагороджений медалями “А.С.Макаренко” та “Ветеран праці”. Має 3 подяки Міністерства освіти України.
Леонід Івіанович високо цінував відзнаку “Слава Житомирського державного університету імені Івана Франка”.

Леонід Іванович Кобзар – був активним учасником художньої самодіяльності, володів чудовим голосом, нагороджений медалями й дипломами лауреата багатьох конкурсів та фестивалів народної творчості.
Доцент Кобзар плідно займався науковою роботою. Своїми успіхами в науці йому завдячують чимало знаних і молодих вчених. Основні напрямки наукових досліджень: психологія сільськогосподар­ського дослідництва учнів; проблеми психолого-педагогічної підготовки та діяльності вчителя, зокрема, його психологічної готовності до педагогічної праці та комунікативної компетентності. Л.І. Кобзар має понад 130 наукових публікацій, із них: понад 30 методичних розробок, біля 40 статей у журналах та науково-методичних збірниках.

Книга спогадів та роздумів Л.І. Кобзаря «Погляд у минуле у не тільки…» показала ще один бік його багатогранної обдарованості – літературний талант. Автор постає перед нами як людина, здатна у розповіді про своє життя піднятися до глибоких узагальнень, розкриття особливостей певної історичної епохи, характеристики видатних діячів науки і культури, творчих цікавих особистостей. По суті, книга його спогадів сприймається як сповідь цілого покоління. То ж не дивно, що виступ Л.І. Кобзаря викликав глибокий інтерес та захоплені відгуки присутніх про автора і його творчий доробок.

Історія життя Л.І. Кобзаря показує шлях та умови формування творчої багатогранної особистості і є прикладом особистісного зростання для молодого покоління.

Петро Сидорович Горностай (1923-2005)

Кандидат психологічних наук, доцент Горностай Петро Сидорович народився 5 червня 1923 року в селі Іванківці Бердичівського району Житомирської області в сім’ї селянина-бідняка. Початок життєвого шляху П.С. Горностая співпав з початком Великої Вітчизняної війни. Саме в цей рік він закінчив Іванковецьку середню школу і подав документи для вступу в Ленінградську військово-медичну академію. Але замість академії – окупація, робота у підпіллі й Вінницьке партизанське з’єднання, у якому воював станковим кулеметником. Після з’єднання з фронтом пішов у ряди Червоної армії, воював на Третьому Білоруському і Першому Українському фронтах, був поранений і став інвалідом війни ІІ групи.

Після демобілізації з армії навчався у Київському державному педінституті імені М.Горького (нині Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова) за спеціальністю “педагогіка і психологія”. Був персональним стипендіатом, одержав диплом з відзнакою і По завершенню навчання направлений в Бердичівський педагогічний інститут на посаду викладача кафедри педагогіки і психології. Згодом обіймав посади завідувача цієї кафедри, проректора з навчальної роботи,  ректора інституту.

В 1967 році П.С. Горностай був переведений у Черкаський педагогічний інститут, у якому працював проректором по навчальній роботі, звідки в 1973 році переведений у Житомирський педагогічний інститут імені І.Франка на посаду ректора. За характеристикою Міністерства освіти України, П.С.Горностай зарекомендував себе вимогливим керівником і вмілим організатором, який багато уваги приділяв зміцненню навчально-матеріальної бази інституту, поліпшенню якісного складу науково-педагогічних кадрів, підвищенню їх кваліфікації, дальшому розвитку науково-дослідної роботи викладачів і студентів. Уряд високо оцінив бойові та трудові звершення Петра Сидоровича Горностая. Він нагороджений орденами “Вітчизняної війни ІІ ст.”, “Трудового Червоного прапора”, медалями “Партизану Вітчизняної війни ІІ ст.”, “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За трудову доблесть”. За успіхи в педагогічній діяльності відзначений медаллю “А.С.Макаренко”. Після виходу в 1986 році на пенсію П.С. Горностай продовжує працювати доцентом кафедри психології, яку він у свій час створив і був першим завідувачем.

Петро Сидорович користується повагою й шаною серед студентів, має незаперечний авторитет серед своїх колег як викладач і науковець. Наукові інтереси: історія психології та психологія вищої школи. Має більше п’ятдесяти наукових публікацій.

Лариса Петрівна Тарнавська

Тарнавська Лариса Петрівна у 1971 році закінчила Гуйвинську середню школу. Спочатку Лариса Петрівна працювала на Житомирському ремонтному заводі слюсарем II розряду (4 місяці). Вищу освіту Лариса Петрівна здобувала в Житомирському політехнічному інституті, котрий закінчила у 1977 році (за напрямком підготовки 0501 Металоріжучі верстати та автомати. Технологія машинобудування). За розподілом Лариса Петрівна почала працювати на Житомирському  заводі верстатів і автоматів на посаді інженера-технолога. Пропрацювавши там більше 10 років, у 1999 році Лариса Петрівна влаштувалася на роботу старшим лаборантом на кафедрі математики з методикою викладання. З 2001 року працювала на кафедрі соціальної та практичної психології, через пів року і по 2009 рік-на посаді секретаря кафедри.

Галина Петрівна Гніда

У 1955 році Галина Петрівна Гніда закінчила загальноосвітню школу села Романівка Попільнянського району, після чого поступила   на фізико-математичний факультет Житомирського педінституту, котрий закінчила в 1960 році. Після навчання Галина Петрівна була направлена на роботу в Макарівську 8-річну школу цього ж району, де пропрацювала 2 роки вчителем математики, згодом ще рік, на тій же посаді, однак в Романівській загальноосвітній школі.

За сімейними обставинами Галина Петрівна переїхала на постійне проживання до міста Житомира, де спочатку тимчасово працювала в школі-інтернаті №3, а з листопада 1963 року почала працювати  лаборантом кабінету психології Житомирського педінституту, згодом стала асистентом на факультеті підготовки вчителів початкових класів, де викладала лабораторні заняття з загальної психології. Після цього Галина Петрівна Гніда майже 20 років була заступником декана факультету підготовки вчителів початкових класів та старшим викладачем кафедри психології.

Із початку заснування соціально-психологічного факультету викладає загальну психологію та практикум із загальної психології. На факультеті працює з 2002 року і по даний час на посаді старшого викладача кафедри.

Основні друковані праці:

1. Шинкарук В. Ф. Автограф для вічності. В кн.: І.Сльота «Автографи». – Житомир: Полісся, 2006. – С. 5 -10.
2. Шинкарук В. Ф. Білоконський Іван Петрович // Енциклопедія сучасної України. Т.2. – К.: Поліграфкнига, 2003. – С. 814.
3. Шинкарук В. Ф. Буркатов Борис Абрамович. // Енциклопедія сучасної України. Т.3. – К: Поліграфкнига, 2004. – С. 615.
4. Шинкарук В. Ф. Василь Земляк: перші кроки на Житомирщині // Творчість В.Земляка в контексті вітчизняної та світової літератури. Збірник наукових праць. – Житомир, 1998. – С. 42 - 46.
5. Шинкарук В. Ф. Давня українська література. Практикум. – Науковий посібник. – Житомир: Житомирська типографія, 2003. (у співавторстві з П.В.Білоусом) – 164.
6. Шинкарук В. Ф. Житомирщина в житті і творчості М.Рильського. // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія в 2-х ч. Ч.І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 123 – 146.
7. Шинкарук В. Ф. Зірка і смерть Леоніда Венгерова. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №18. – Житомир, 2008. – С. 27 – 33.
8. Шинкарук В. Ф. Зустріч, яка не відбулась в Житомирі. (Спогади про Роберта Рождественського. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №11. – Житомир, 2003. – С. 30 – 35.
9. Шинкарук В. Ф. Літературна Житомирщина. Біобібліографічний довідник. – Житомир: Льонок, 1993. – 120 с.
10. Шинкарук В. Ф. Максим Рильський і письменники Житомирщини. – В кн..: Бібліотечна Житомирщина // Збірник матеріалів обласної науково-практичної конференції, 26 – 27 вересня 2006 р. – Житомир: Полісся, 2006. – С. 166 –177.
11. Шинкарук В. Ф. Методические рекомендации, контрольные и творческие задания по русской литературе (для слушателей заочных подготовительных курсов). – Житомир, 1994. – 12 с.
12. Шинкарук В. Ф. Методические советы, контрольные задания, темы сочинений по русской литературе (для слушателей заочных подготовительных курсов). – Житомир, 1992. – 10 с.
13. Шинкарук В. Ф. Ніна Матвієнко. Голосом цієї жінки співає й плаче Україна. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №16. – Житомир, 2008. – С. 48 –54.
14. Шинкарук В. Ф. Новий обрій Ірини Лубківської // В кн.: І.Лубківська «Жити і любити не уві сні» - Житомир, 2008. – С. 3.
15. Шинкарук В. Ф. Образи земляків у творчості Максима Рильського // Актуальні проблеми історії і літератури Волині та Київщини. Збірник наукових праць. – Житомир: Волинь, 1999. – С. 194 - 202.
16. Шинкарук В. Ф. Олесь Бабій – співець слави січових стрільців. // Волинь- Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №7. – Житомир, 2001. – С. 57 – 60.
17. Шинкарук В. Ф. Особистість Марусі Чурай і пісенна традиція Житомирщини // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №13. – Житомир, 2005. – С. 62 – 74.
18. Шинкарук В. Ф. Прожив з весною // В кн.: ”Лицар синіх очей весни // Спогади, фото світлини, поезії М.Клименка”. – Житомир: Пасічник, 2006. – С. 161 – 164.
19. Шинкарук В. Ф. Прожив з весною. // Творчий портрет М.Клименка. // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія в 2-х ч. Ч.І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 425 – 429.
20. Шинкарук В. Ф. Свіча таланту Костянтина Яновського. // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №17. – Житомир, 2007. – С. 177 – 180.
21. Шинкарук В. Ф. Спогади Леоніда Карума про Василя Кравченка. // Волинь- Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №8. – Житомир, 2002. – С. 67 – 72.
22. Шинкарук В. Ф. Спочатку було слово: Іванові Сльоті – 70! // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем №16. – Житомир, 2007. – С. 27 – 33.
23. Шинкарук В. Ф. Творчий ужинок поетів сучасної Житомирщини. // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина: Посібник-хрестоматія в 2-х ч. Ч.І. Критичний огляд. – Житомир, 2000. – С. 417 – 425.
24. Шинкарук В. Ф. Тема історичного минулого народу в давній українській літературі та героїчний епос народів Європи. // Взаємозв’язки української і зарубіжної літератури у шкільному курсі: Методичний посібник. – Житомир, 2002. – С.23 – 39.
25. Шинкарук В. Ф. Українська література ХІ – ХVІІІ ст. Практикум. – Науковий посібник. – Житомир: Житомирська типографія, 2006. (у співавторстві з П.В.Білоусом). – 128 с.
26. Шинкарук В. Ф. Художньо-естетичні особливості прози Лесі Українки (на прикладі оповідання “Жаль”) // Вісник Житомирського педагогічного університету; Випуск 7, 2001. – С. 156 – 157.
27. Шинкарук В. Ф. Яснозір’я таланту // В кн.: І. Сльота „Золото зажнив’я". – Житомир: Полісся, 2006. – С. 5 – 13.